Словник української мови у 20 томах

чудан

ЧУ́ДАН, а, ч., діал.

У пісні – знахар.

Пішла баба до чудана, одчудив він – одужала (Сл. Б. Грінченка).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. чудан — Чудан, -на м. Знахарь. Встрѣчено только въ пѣснѣ: Пішла баба до чудана, одчудив він — очуняла. Чуб. V. 1164.  Словник української мови Грінченка