чужак
ЧУЖА́К, а́, ч., розм.
1. Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець, іноземець.
Вкраїнське місто брали чужаки, Шукали серця, твого серця, Львове, – А серце ж билось, ніжне і грозове (Р. Братунь);
Упав на захід головою чужак на скровлену межу (В. Сосюра).
2. Нерідна людина, не родич;
// Людина, чужа в певному середовищі, поглядами, духом чужа кому-небудь.
Сиджу на диванчику, листаю книгу і прислухаюсь до розмов. Старі так захоплені своїми балачками, що й про мене забули зовсім .. Я тут – чужак, людина, вим'ята сталевими пальцями війни (П. Колесник);
У райкомі Сотник знав усіх, а цього разу серед них був “чужак” – у темному френчі, в галіфе і в хромових чоботях з високими халявами (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)