чужак
ЧУЖА́К, а́, ч., розм.
1. Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець.
Вкраїнське місто брали чужаки, Шукали серця, твого серця, Львове,— А серце ж билось, ніжне і грозове (Брат., Пора.., 1960, 99);
Упав на захід головою чужак на скровлену межу (Сос., Солов. далі, 1957, 101).
2. Нерідна людина, не родич;
// Людина, чужа в певному середовищі, поглядами, духом чужа кому-небудь.
Сиджу на диванчику, листаю книгу і прислухаюсь до розмов. Старі так захоплені своїми балачками, що й про мене забули зовсім.. Я тут — чужак, людина, вим’ята сталевими пальцями війни (Кол., На фронті.., 1959, 171).
Словник української мови (СУМ-11)