чудійка
ЧУДІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до чуді́й.
Коли він проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 122).
Словник української мови (СУМ-11)ЧУДІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до чуді́й.
Коли він проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 122).
Словник української мови (СУМ-11)