чужинницький
ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, а, е.
Те саме, що чужозе́мний, чужи́й 4.
Не підкорилися східні слов'яни татарській неволі, ввесь час змагалися, щоб скинути з себе чужинницьку кормигу (М. Бажан);
Звичайно, і Петрусь і Неллі не звуться вже так, як їхні батьки. Вони давно позмінювали свої прізвища, що різали смак своїм чужинницьким походженням (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)