чужинний

ЧУЖИ́ННИЙ, а, е.

Те саме, що чужи́нський.

Не в скитській мові була та відповідь каміння, та Боризес зрозумів: змалку був, як сорока, до мов спритний. Тож ще від неньки яке чужинне слово вчув, у пам'яті затримав (Н. Королева);

Везли їх, стомлених в тюрмі за ґратами .. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (О. Олесь);

– А це хто з вами? – ткнув солдат на одного, що був у чужинній формі. – Ніби таке, як чех? (П. Панч);

Глуха в досвітньому тумані, мов з-під землі, долинула чужинна мова (О. Ільченко);

Те, що співала моя мати, Почав я забувати, й ось Чужинний лепет впізнавати І розуміти довелось (із журн.).

Значення в інших словниках

1. чужинний — див. чужий  Словник синонімів Вусика
2. чужинний — чужи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. чужинний — -а, -е. Те саме, що чужинський, чужий 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чужинний — ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя..  Словник синонімів української мови
5. чужинний — ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський, чужи́й 4. Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами.. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (Олесь, Вибр., 1958, 189); — А це хто з вами?...  Словник української мови в 11 томах