чужинний

ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський, чужи́й 4.

Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами.. Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем-народом бідним, Неслись в чужинну сторону (Олесь, Вибр., 1958, 189);

— А це хто з вами? — ткнув солдат на одного, що був у чужинній формі.— Ніби таке, як чех? (Панч, В дорозі, 1959, 87);

Глуха в досвітньому тумані, мов з-під землі, долинула чужинна мова (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 87).

Значення в інших словниках

1. чужинний — див. чужий  Словник синонімів Вусика
2. чужинний — ЧУЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський. Не в скитській мові була та відповідь каміння, та Боризес зрозумів: змалку був, як сорока, до мов спритний. Тож ще від неньки яке чужинне слово вчув, у пам'яті затримав (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. чужинний — чужи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. чужинний — -а, -е. Те саме, що чужинський, чужий 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чужинний — ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя..  Словник синонімів української мови