чужинницький
ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що чужи́нський.
Не підкорилися східні слов’яни татарській неволі, ввесь час змагалися, щоб скинути з себе чужинницьку кормигу (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 12);
Звичайно, і Петрусь і Неллі не звуться вже так, як їхні батьки. Вони давно позмінювали свої прізвища, що різали смак своїм чужинницьким походженням (Ірчан, II, 1958, 115).
Словник української мови (СУМ-11)