чужинонька
ЧУЖИ́НОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чужи́на́.
Як зеленонькій [зелененькій] коноплиночці У болотечку гнити, Так мені тяжко, так мені важко На чужиноньці жити (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 84);
Виїжджаю, дівчинонько, чи будеш тужити, Як поверну з чужиноньки, чи будеш любити? (Коломийки, 1969, 356);
Чужая чужинонька — не рідна родинонька (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)