чуйка
ЧУ́ЙКА, и, ж., заст.
У поляків – верхній чоловічий одяг, довгий суконний каптан.
Лях цвенькати уже не буде, Загубить чуйку і жупан, І “не позвалям” там забуде, А заблеє так, як баран (І. Котляревський);
Верстов на п'ять, а може, і більш, уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у стьожках, а козацтво у брилях, у чуйках фабричного сукна, шовковими поясами підперізувані (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)