чумакувати
ЧУМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Займатися чумацтвом (у 2 знач.), бути чумаком.
Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим. Не хотів ані дружитись, ані дома жити – чумакував (Марко Вовчок);
Вони ще кріпаками тоді були, але їм жилося трохи краще, ніж іншим невільникам землі, бо пан відпускав батька чумакувати (М. Стельмах);
// перен. Бувати в тривалих від'їздах, довгий час подорожувати з чим-небудь.
– Стою зараз над Дніпром, над рідним братом великої Волги, і думаю про ваш прекрасний шлях, Панасе Карповичу [Саксаганський]... Скільки вам випало чумакувати! (Ю. Мартич).
Словник української мови (СУМ-20)