чучверіти
ЧУ́ЧВЕРІТИ, ію, ієш, недок., розм.
Робитися, ставати кострубатим, шкарубким, грубим.
Містить видання багато маловживаних слів, незрозумілих не тільки дітям, а й багатьом навіть дорослим, – ібіс, жмикрутно, фарватер, чучверіти, шелех (з газ.);
// Нидіти, слабнути, хиріти від чого-небудь.
Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)