чучверіти
ЧУ́ЧВЕРІТИ, ію, ієш, недок., розм. Робитися, ставати корявим, шкарубким, грубим;
// Нидіти, слабнути, хиріти від чого-небудь.
Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють (Барв., Опов.., 1902, 283).
Словник української мови (СУМ-11)