чіпко

ЧІ́ПКО.

Присл. до чіпки́й.

Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (О. Гончар);

Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля, дивиться вгору (П. Колесник);

Солдат, мов ведмідь, чіпко повз по землі... (І. Нехода);

Сашу вона [Марія Олександрівна] стримувала, боячись, аби не перевантажити його ще не зовсім зміцнілу пам'ять: так швидко схоплював і так чіпко запам'ятовував він усе (В. Канівець);

Він чіпко вдивлявся у білу непроглядь, в якій розчинився силует його брата, поки той не зник назавше (Р. Іваничук);

* Образно. Слова старої матері вростали в її свідомість швидко і чіпко, як ті зерна, що падають в розпушений, прогрітий сонцем ґрунт (І. Рябокляч).

Значення в інших словниках

1. чіпко — чі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. чіпко — Присл. до чіпкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чіпко — Чі́пко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. чіпко — ЧІ́ПКО. Присл. до чіпки́й. Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (Гончар, Тронка, 1963, 241); Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля...  Словник української мови в 11 томах
5. чіпко — Чіпко нар. = чепко. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка