чіпко

ЧІ́ПКО. Присл. до чіпки́й.

Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (Гончар, Тронка, 1963, 241);

Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля, дивиться вгору (Кол., Терен.., 1959, 10);

Солдат, мов ведмідь, чіпко повз по землі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259);

*Образно. Слова старої матері вростали в її свідомість швидко і чіпко, як ті зерна, що падають в розпушений, прогрітий сонцем грунт (Ряб., Жайворонки, 1957, 171).

Значення в інших словниках

1. чіпко — ЧІ́ПКО. Присл. до чіпки́й. Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (О. Гончар); Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля, дивиться вгору (П.  Словник української мови у 20 томах
2. чіпко — чі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. чіпко — Присл. до чіпкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чіпко — Чі́пко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чіпко — Чіпко нар. = чепко. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка