1. Словник української мови в 11 томах

чіпко

ЧІ́ПКО. Присл. до чіпки́й.

Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (Гончар, Тронка, 1963, 241);

Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля, дивиться вгору (Кол., Терен.., 1959, 10);

Солдат, мов ведмідь, чіпко повз по землі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259);

*Образно. Слова старої матері вростали в її свідомість швидко і чіпко, як ті зерна, що падають в розпушений, прогрітий сонцем грунт (Ряб., Жайворонки, 1957, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чіпко — ЧІ́ПКО. Присл. до чіпки́й. Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (О. Гончар); Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля, дивиться вгору (П. Словник української мови у 20 томах
  2. чіпко — чі́пко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. чіпко — Присл. до чіпкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чіпко — Чі́пко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чіпко — Чіпко нар. = чепко. Лохв. у. Словник української мови Грінченка