чіпкий
ЧІПКИ́Й, а́, е́.
1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазури і т. ін.).
І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (Речм., Весн. грози, 1961, 75);
Хтось у сірому костюмі боровся з есесівцем, затиснувши його горло чіпкими пальцями (Хижняк, Килимок, 1961, 55);
Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни. Як придивишся до дерева — всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки з чіпкими лапками (Донч., IV, 1957, 102);
// перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий.
Мемекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141);
// Здатний учепитися, ухопитися (про людину).
Одірвав [Іван] легеньку й чіпку, як реп’ях, [дочку] та й кинув із саней далеко в сніг (Вас., І, 1959, 303);
// Який чіпляється відростками, вусиками і т. ін. за кого-, що-небудь (про рослини).
Росте на них [могилах] подорожник, біленькі "невісточки", чіпкий спориш (Тют., Вир, 1964, 72);
Манівцями, плутаючись у чіпкому зеленому горошку, подалися піонери до села (Збан., Таємниця.., 1971, 441);
На величних нерухомих кручах, де чіпка ожина і терни, захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Забіла, Поезії, 1963, 100).
2. перен. Який швидко схоплює, помічає навколишнє, добре запам’ятовує, аналізує (про погляд, пам’ять, розум і т. ін.).
У нього чіпкий погляд, чіпка думка, його не бентежить, що та думка часом не збігається з іншими, звичними (Мушк., День.., 1967, 65);
Художник з чіпким, спостережливим оком, Головко вміє переконати читача поетичною достовірністю своєї розповіді (Не ілюстрація.., 1967, 175);
Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (Гончар, IV, 1960, 474).
3. перен., розм. Який уперто стоїть на своєму, завзято, наполегливо добивається якоїсь мети.
Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий гвалт, що його худоба стоїть у загороді під відкритим небом (Кучер, Прощай.., 1957, 211);
// Який свідчить про таку упертість, наполегливість.
Ця тендітна жінка взяла на свої плечі величезну відповідальність. І думаєш: звідки в неї такий чудовий сплав чіпкої хазяйської хватки, керівничої зрілості й доброго дерзання? (Вітч., 9, 1964, 210);
// до чого. Те саме, що охо́чий 2.
Його старший, чіпкий до всього, що пахне зиском, брат має цілковиту рацію (Стельмах, І, 1962, 326);
Не знав він, також напевне, чи читав його книжку цей чіпкий до пасовиськ та лук агроном (Рудь, Гомін.., 1959, 22).
4. перен., розм. Те саме, що зара́зливий.
Віспа — чіпка хвороба (Сл. Гр.);
Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю… (Коцюб., І, 1955, 150).
Значення в інших словниках
- чіпкий — (- руки) цупкий, д. ліпкий; (- хворобу) причепливий, заразливий; (до чого) беручкий, охочий. Словник синонімів Караванського
- чіпкий — I беручкий, в'язкий, хваткий, цупкий, чіпкохвостий II див. в'язкий; нав'язливий Словник синонімів Вусика
- чіпкий — [ч'іпкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- чіпкий — ЧІПКИ́Й, а́, е́. 1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазурі і т. ін.). І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (В. Словник української мови у 20 томах
- чіпкий — чіпки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- чіпкий — -а, -е. 1》 Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазурі і т. ін.). || перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий. || Здатний учепитися, ухопитися (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чіпкий — ЗАРА́ЗЛИВИЙ (про хворобу — яка має здатність передаватися іншому), ЗАРА́ЗНИЙ, ІНФЕКЦІ́ЙНИЙ мед., ЧІПКИ́Й розм. Ми мусили 1 1/2 місяці тримати карантин після заразливої хвороби (Леся Українка); Кір, кажуть, дуже заразна неміч (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
- чіпкий — Чіпки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чіпкий — Чіпкий, -а, -е Прилипчивый. Віспа — чіпка хороба. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка