чіпкий

ЧІПКИ́Й, а́, е́.

1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазурі і т. ін.).

І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (В. Речмедін);

Хтось у сірому костюмі боровся з есесівцем, затиснувши його горло чіпкими пальцями (А. Хижняк);

Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни. Як придивишся до дерева – всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки з чіпкими лапками (О. Донченко);

// перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий.

Мемекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук (З. Тулуб);

// Здатний учепитися, ухопитися (про людину).

Одірвав [Іван] легеньку й чіпку, як реп'ях, [дочку] та й кинув із саней далеко в сніг (С. Васильченко);

// Який чіпляється відростками, вусиками і т. ін. за кого-, що-небудь (про рослини).

Росте на них [могилах] подорожник, біленькі “невісточки”, чіпкий спориш (Григорій Тютюнник);

Манівцями, плутаючись у чіпкому зеленому горошку, подалися піонери до села (Ю. Збанацький);

На величних нерухомих кручах, де чіпка ожина і терни, захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Н. Забіла).

2. перен. Який швидко схоплює, помічає навколишнє, добре запам'ятовує, аналізує (про погляд, пам'ять, розум і т. ін.).

У нього чіпкий погляд, чіпка думка, його не бентежить, що та думка часом не збігається з іншими, звичними (Ю. Мушкетик);

Художник з чіпким, спостережливим оком, Головко вміє переконати читача поетичною достовірністю своєї розповіді (з наук. літ.);

Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (О. Гончар);

Колобок крутнувся в мій бік. Чіпка шахрайська пам'ять не могла його зрадити (А. Крижанівський).

3. перен., розм. Який уперто стоїть на своєму, завзято, наполегливо добивається якоїсь мети.

Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий ґвалт, що його худоба стоїть у загороді під відкритим небом (В. Кучер);

// Який свідчить про таку впертість, наполегливість.

Ця тендітна жінка взяла на свої плечі величезну відповідальність. І думаєш: звідки в неї такий чудовий сплав чіпкої хазяйської хватки, керівничої зрілості й доброго дерзання? (із журн.);

// до чого. Те саме, що охо́чий 2.

Його старший, чіпкий до всього, що пахне зиском, брат має цілковиту рацію (М. Стельмах);

Не знав він, також напевне, чи читав його книжку цей чіпкий до пасовиськ та лук агроном (М. Рудь).

4. перен., розм. Те саме, що зара́зливий.

Віспа – чіпка хвороба (Сл. Б. Грінченка);

Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю... (М. Коцюбинський).