шавкотіти
ШАВКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
Підсил. до ша́вкати.
– А хто ж буде від нас [виступати]? – поцікавилась вона. – Збирався Сергієнко вакулівський, та застудився, зовсім захрип, тільки шавкотить (О. Гончар);
Чутно, як шавкотять чув'яки по засміченому дріб'язком бетону (Іван Ле);
В хлівці тихо шавкотіли качки (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)