шайка
ША́ЙКА¹, и, ж., розм.
Група людей, що спільно чинять розбій, злочини; банда.
“От якби нам тепер здибатися з такими розбійниками!” – подумав [Іван]. Та не встиг се подумати, коли втім нараз по обох боках дороги з-поміж гущавини вискочила ціла шайка якихось обшарпаних волоцюг (І. Франко);
Батько доводив, що половина гімназистів може спокійно йти в шайку Соловйова – вони шибеники і анархісти (Ю. Смолич);
// зневажл. Компанія людей, об'єднаних спільними інтересами, спільними ознаками.
– Обзавівся [Романик] .. лейб-гвардією – шайкою таких авантюристів, як і він сам, і терором .. змушує .. визнавати його за політичну фігуру (Ірина Вільде).
ША́ЙКА², и, ж., діал.
Шалька (див. ша́лька¹ 1).
Коромисло з шматками полотна крутнулось на її широких плечах, неначе почеплені на бантині терези з двома шайками (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)