шаленість
ШАЛЕ́НІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. шале́ний 1; несамовитість, нестямність.
В нападі шаленості вихопив [Марусяк] з-за ре́меня пістоль і гевкнув [вистрілив] із нього у бук (Г. Хоткевич).
2. Те саме, що шале́нство 2–4.
Гарматне ревище, що, здається, на деякий час трохи ущухло, знову забушувало з попередньою шаленістю (С. Добровольський);
Б'є шалено гармата ворожа, І, як видно, вона не одна... Вгамувать би шаленість ту можна, Та зв'язківців нема серед нас (Г. Бойко);
Іван вже перестрибнув через пліт і така ухопила його шаленість, що бив би Максима ще (Ю. Смолич);
В Сивоокові прокинувся Родимів сприт, поєднаний з дідовою шаленістю (П. Загребельний);
Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)