шаленість
ШАЛЕ́НІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. шале́ний 1; несамовитість, нестямність.
В нападі шаленості вихопив [Марусяк] з-за ре́меня пістоль і гевкнув [вистрілив] із нього у бук (Хотк., II, 1966, 111).
2. Те саме, що шале́нство 2-4.
Гарматне ревище, що, здається, на деякий час трохи ущухло, знову забушувало з попередньою шаленістю (Добр., Очак. розмир, 1965, 344);
Б’є шалено гармата ворожа, І, як видно, вона не одна… Вгамувать би шаленість ту можна, Та зв’язківців нема серед нас (Бойко, Про 17 літ, 1958, 33);
Іван вже перестрибнув через пліт і така ухопила його шаленість, що бив би Максима ще (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 229);
В Сивоокові прокинувся Родимів сприт, поєднаний з дідовою шаленістю (Загреб., Диво, 1968, 120);
Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (Коцюб., II, 1955, 134).
Словник української мови (СУМ-11)