шарк

ШАРК, виг., розм.

1. Звуконаслідування, що вживається на означення шереху, шарудіння від човгання, тертя чогось об що-небудь.

2. Уживається як присудок за знач. ша́ркати і ша́ркнути.

Значення в інших словниках

1. шарк — шарк 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. шарк 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. шарк — ШАРК, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що вживається на означення шереху, шарудіння від човгання, тертя чогось об що-небудь. 2. Уживається як присудок за знач. ша́ркати і ша́ркнути.  Словник української мови в 11 томах