шарк
ШАРК, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що вживається на означення шереху, шарудіння від човгання, тертя чогось об що-небудь.
2. Уживається як присудок за знач. ша́ркати і ша́ркнути.
Словник української мови (СУМ-11)ШАРК, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що вживається на означення шереху, шарудіння від човгання, тертя чогось об що-небудь.
2. Уживається як присудок за знач. ша́ркати і ша́ркнути.
Словник української мови (СУМ-11)