шарування
ШАРУВА́ННЯ¹, я, с.
1. Дія за знач. шарува́ти¹.
2. розм. Пластове ущільнене покриття чогось (стін, стелі тощо), яке утворюється від неодноразового обмазування, біління і т. ін.
Задрижали стіни в хатах, посипались з дзвяком скло й шарування на землю, застогнали, заревли ядра гарматні (М. Старицький).
ШАРУВА́ННЯ², я, с.
Прийом догляду за просапними культурами (гол. чином за цукровими буряками).
Зразу ж після з'явлення сходів буряків треба провести мілке розпушення міжрядь – шарування (з наук. літ.);
При вирощуванні махорки-сіянки перше шарування провадять, як тільки з'являться сходи, а друге – через 10–12 днів (з наук. літ.);
Слідом за механізованим шаруванням провели проривання буряків у гніздах (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)