шарітися
ШАРІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок.
Те саме, що шарі́ти¹.
Лукія почуває, як буйна гаряча хвиля обдає її. Ні з сього ні з того вона навіть шаріється перед бабою, почуває на щоках цей пал розшарілості і від цього зовсім ніяковіє (О. Гончар);
Кров на шатах препишних шаріється, оксамит і парчу залива (Леся Українка);
Обличчя в нього було бліде й нездорове. Тільки невеличкі рум'янці ледве шарілися на вилицях (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)