швендяння
ШВЕ́НДЯННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. шве́ндяти.
Швендяння змалку по дворах, простягання христа ради руки попідвіконню привчили дівчину не до праці, а до біганини (Панас Мирний);
Є обов'язок – і тоді людина стоїть у житті на твердо визначеному місці. І є блукання. Мандри. Циганство. Швендяння (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)