швендяння
ШВЕ́НДЯННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шве́ндяти.
Швендяння змалку по дворах, простягання христа ради руки попідвіконню привчили дівчину не до праці, а до біганини (Мирний, І, 1949, 234);
Є обов’язок — і тоді людина стоїть у житті на твердо визначеному місці. І є блукання. Мандри. Циганство. Швендяння (Загреб., Шепіт, 1966, 27).
Словник української мови (СУМ-11)