швиргонути

ШВИРГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., розм.

Підсил. до швиргну́ти.

Дід Панас виплутував рибу, клав собі в човен; налапав дві жаби й швиргонув їх спересердя геть у воду (І. Нечуй-Левицький);

Щось наче підхопило мене й швиргонуло на землю (Л. Смілянський);

Мар'ян Хомаха вискочив з хати. І капелюха свого забув. Устина швиргонула його за поріг (С. Чорнобривець);

// безос.

Ліве колесо потрапило в невидиму калабаню, тачка брикнула задом, і Йоньку швиргонуло в потік (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. швиргонути — див. кидати  Словник синонімів Вусика
2. швиргонути — швиргону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. швиргонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до швиргнути. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. швиргонути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. швиргонути — ШВИРГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до швиргнути. Дід Панас виплутував рибу, клав собі в човен; налапав дві жаби й швиргонув їх спересердя геть у воду (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. швиргонути — Швиргонути, -ну, -неш гл. Однокр. отъ швиргати. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.  Словник української мови Грінченка