Орфографічний словник української мови

швиргонути

швиргону́ти

дієслово доконаного виду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. швиргонути — див. кидати  Словник синонімів Вусика
  2. швиргонути — ШВИРГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., розм. Підсил. до швиргну́ти. Дід Панас виплутував рибу, клав собі в човен; налапав дві жаби й швиргонув їх спересердя геть у воду (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. швиргонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до швиргнути. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. швиргонути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. швиргонути — ШВИРГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до швиргнути. Дід Панас виплутував рибу, клав собі в човен; налапав дві жаби й швиргонув їх спересердя геть у воду (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  6. швиргонути — Швиргонути, -ну, -неш гл. Однокр. отъ швиргати. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.  Словник української мови Грінченка