шевелюра
ШЕВЕЛЮ́РА, и, ж.
Волосся на голові (перев. чоловіка).
“Що ж, видно, і його справи не такі вже веселі”, – подумав Батайль, вгледівши сивизну в поріділій шевелюрі Бальзака (Н. Рибак);
Він глянув на себе у дзеркало. Темно-коричневий довгий шрам перетинав пострижену голову. Байдуже! Протягом місяця відросте шевелюра – і нічого не буде видно (В. Собко);
// Довге, пишне, густе волосся на голові чоловіка.
Професор Трембовський був .. маленький, худорлявий, мав розкішну сиву шевелюру і обличчя нервове та жваве (Ю. Смолич);
Величезний на зріст, з великим круглим обличчям і пишною шевелюрою чорного смоляного волосся, Хорст справляв враження людини незвичайної сили й великого спокою (В. Собко);
На його чоло недбало спадає буйна шевелюра (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)