Словник української мови у 20 томах

шевців

ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве.

Прикм. до швець; належний шевцеві.

– Чого ж він на замкову гору забрався? – Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Панас Мирний);

Слобідські хлопці – шевців Казимірка та млинарського слюсаря Федько – лазили вже тим [підземним ходом], що до ріки (Ю. Смолич).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шевців — шевці́в прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. шевців — -цева, -цеве. Прикм. до швець. || Належний шевцеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шевців — Шевці́в, -це́ва, -це́ве; -це́ві, -вих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шевців — ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве. Прикм. до швець; належний шевцеві. — Чого ж він на замкову гору забрався? — Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Мирний, І, 1954, 280)...  Словник української мови в 11 томах
  5. шевців — Шевців, -цева, -ве Принадлежащій сапожнику. Желех.  Словник української мови Грінченка