шевців

ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве. Прикм. до швець; належний шевцеві.

— Чого ж він на замкову гору забрався? — Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Мирний, І, 1954, 280);

Слобідські хлопці — шевців Казимірка та млинарського слюсаря Федько — лазили вже тим [підземним ходом], що до ріки (Смолич, II, 1958, 51).

Значення в інших словниках

1. шевців — ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве. Прикм. до швець; належний шевцеві. – Чого ж він на замкову гору забрався? – Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Панас Мирний); Слобідські хлопці – шевців Казимірка та млинарського слюсаря Федько...  Словник української мови у 20 томах
2. шевців — шевці́в прикметник  Орфографічний словник української мови
3. шевців — -цева, -цеве. Прикм. до швець. || Належний шевцеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шевців — Шевці́в, -це́ва, -це́ве; -це́ві, -вих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шевців — Шевців, -цева, -ве Принадлежащій сапожнику. Желех.  Словник української мови Грінченка