шемрати
ШЕ́МРАТИ, ає, недок., чим і без дод.
Видавати легкий шум, шерех і т. ін.
Стежка йде повз городи, а на городах шемрає сухе бадилля (О. Донченко);
// Викликати, спричиняти слабий шерех, шелест.
* Образно. Присмерк залазить під ліжко, він шемрає за темною завіскою, він дивиться з чорних очей Хачатурова (О. Донченко);
– Куди, куди, куди? – шемрали хвилі невтомимо кождої [кожної] ночі й лизали жалібно берег, і плескались .. о велике каміння (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)