шибениця
ШИ́БЕНИЦЯ, і, ж.
Споруда для виконання смертної кари через повішення.
Скрізь по селах шибениці; Навішано трупу – Тілько старших, а так шляхта – Купою на купі (Т. Шевченко);
[Олекса:] Знаєм, що ти за цяцька! Тобі давно місце на шибениці (С. Васильченко);
В дві шеренги стояли німецькі солдати, а посеред площі височіла шибениця (А. Шиян);
* У порівн. Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)