Словник української мови у 20 томах

шильце

ШИ́ЛЬЦЕ́, ши́льця́, с.

Зменш. до ши́ло.

Прихилився [Мамай] до закуреної, аж чорної стінки й знічев'я заходився тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (О. Ільченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шильце — ши́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. шильце — шильця, с. Зменш. до шило.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шильце — Ши́льце, -льця, -льцю; ши́льця, -лець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шильце — ШИ́ЛЬЦЕ, шильця, с. Зменш. до ши́ло. Прихилився [Мамай] до закуреної, аж чорної стінки й знічев’я заходився тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 94).  Словник української мови в 11 томах
  5. шильце — Шильце, -ця м. ум. отъ шило.  Словник української мови Грінченка