шипучий

ШИПУ́ЧИЙ, а, е.

Який шипить.

Наймичка принесла шипучий самовар і поставила на столі (І. Нечуй-Левицький);

Микола підпалив шнур. Холодний шипучий вогник поповз до динаміту (Д. Ткач);

// Який, виділяючи вуглекислий газ, піниться і видає шипіння (про напій).

Ми пили шипуче вино, поздоровляли один одного (М. Коцюбинський);

Тут єсть натуральна залізна шипуча вода (Леся Українка);

Хтось із нас мерщій натиснув важільчик [важілець] сифона, пустив шипучий струмінь газованої води в склянку (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. шипучий — Шумний, (реґіоналізм) При берегах стояли великі шапки перлової шипучої піни. [ЗБ 41]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. шипучий — див. шумливий  Словник синонімів Вусика
3. шипучий — [шиепучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. шипучий — шипу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
5. шипучий — -а, -е. Який шипить. || Який, виділяючи вуглекислий газ, піниться і видає шипіння (про напій).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шипучий — ПІ́НЯВИЙ (який піниться; вкритий піною), ПІ́НИ́СТИЙ, ПІ́НЯСТИЙ, ПІНЛИ́ВИЙ, ПІ́ННИЙ, ШУМЛИ́ВИЙ рідше, ШУ́МНИЙ рідше; ШИПУ́ЧИЙ, ІСКРИ́СТИЙ, ІГРИ́СТИЙ, ГРАЙЛИ́ВИЙ (про напої).  Словник синонімів української мови
7. шипучий — Шипу́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шипучий — ШИПУ́ЧИЙ, а, е. Який шипить. Наймичка принесла шипучий самовар і поставила на столі (Н.-Лев., І, 1956, 381); Микола підпалив шнур. Холодний шипучий вогник поповз до динаміту (Ткач, Плем’я..  Словник української мови в 11 томах
9. шипучий — Шипучий, -а, -е Шипящій. Наймичка принесла шипучий самовар. Левиц. Пов. 60.  Словник української мови Грінченка