шити
ШИ́ТИ, ши́ю, ши́єш, недок.
1. що, чим, на чому і без дод. Скріплювати, з'єднувати ниткою за допомогою голки частини чого-небудь (тканини, шкіри і т. ін.).
У хаті свічка горить. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить (Марко Вовчок);
Набрала я додому роботи, сиджу та шию (І. Нечуй-Левицький);
– Нащо ти виключила [приймач]? – спитала Олена, переставши шити на машині (А. Головко);
// перен., розм. Видавати звуки, що нагадують строчіння на швейній машині.
Чути, як шиють кулемети, гупають міни, рвуться гранати (Ю. Яновський).
2. що. Виготовляти одяг, взуття і т. ін., з'єднуючи його частини нитками.
Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив! (прислів'я);
Молодиця шила, на заздрість другим, розкішний-очіпок з шматини, якою пани оббивають стільці (М. Коцюбинський);
Шиє ненька рукавиці сину (М. Терещенко);
– Що ж думаєте робити? – Поки що візьмусь за батькове ремесло. Буду людям чоботи шити, такі, щоб і води не пропускали, і не тісні були (М. Стельмах).
3. Вишивати, розшивати чим-небудь.
Мати не знала. Дивувалась, що се таке Мар'яну спіткало? Чи не пристріт? Сяде шити – Не те вишиває (Т. Шевченко);
Настя шила й очей не підводила, їй здавалось, що вона вистеляє тими квітками та рушниками стежку до своєї долі. Вишивала вона червону квітку (І. Нечуй-Левицький);
Край калини шовком шиє Любая дівчина (С. Руданський);
// що, чим і без дод. Оздоблювати чимось тканину, вишиваючи, роблячи мережку тощо.
[Принцеса:] Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила (Леся Українка);
Я їй вишиваю сорочки, учу, як мережки шити (Панас Мирний).
4. що, розм. Замовляти, виготовляти одяг, взуття де-небудь, у когось.
– І цей має [гроші], – обізвався один келейник [келійник], – бо часто шив одежу! О, цей любить чепуритись! (І. Нечуй-Левицький);
Шити в ательє.
5. що, спец. Виготовляти щось (зошити, книжки і т. ін.), скріплюючи його частини нитками, дротом.
Шити журнал;
// Прикріплювати, скріплювати дошки цвяхами, шпонами і т. ін.
Шити шалівку.
(1) Шо́вком ши́ти:
а) виявляти лагідність;
б) бути розважливим.
◇ (2) Не ши́ти, не поро́ти – не мати життєвого досвіду.
– Так слухай, небого, ви ще молоді та дурні, вам у голові ще треньки-бреньки. Бо ви ще не шили, не пороли .. А я вже з усякої печі хліба пробував!.. (І. Чендей);
Поши́ти (рідше обу́ти) / пошива́ти (ши́ти) в ду́рні див. пошива́ти;
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) шо́вком ши́ти (гаптува́ти), зі сл. брехати, розповідати і т. ін. – дуже вправно, тонко, вміло.
Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше, як шовком шиє – хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок);
Та вже й вміє [кума] балакати! Бреше тобі, неначе шовком гаптує (І. Нечуй-Левицький) (І. Нечуй-Левицький);
– І малі ті паничі, а так собі розказує, та все попросту, .. мов шовком гаптує! (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)