шишак
ШИША́К¹, а́, ч.
Старовинний військовий металевий шолом з вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка).
Сонце сяє, грає маревом над золотими шишаками, блищить на списах (І. Нечуй-Левицький);
Вулкан, задихавшись сказав: – Зроблю не збрую, чудо рідке, Ніхто якого не видав; Палаш, шишак, панцир зо щитом, Все буде золотом покрито (І. Котляревський);
На княжий клич вдягають вояки Високі гостроверхі шишаки, (М. Бажан).
ШИША́К², а́, ч., розм.
1. Те саме, що ґу́ля.
2. рідко. Те саме, що буру́лька.
Мороз .. чіплявся інеєм по лісах, вигонив шишаки із стріх, малював усякі візерунки по шибках... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)