шкаралупа
ШКАРАЛУ́ПА, и, ж.
1. Тверде, цупке природне покриття (яйця, плоду тощо).
Спочатку білка-крадійка прокусила шкаралупу яєчка, потім випила його (О. Копиленко);
Під час експедиції І. М. Симонов виміняв багато побутових предметів, серед яких були .. вироби зі шкаралупи кокосових горіхів, ряд прикрас: намисто, гребені, сережки і т. п. (з наук.-попул. літ.).
2. Тверде панцирне покриття в деяких тварин (раків, крабів, черепах і т. ін.).
Щоправда, краб має шкаралупу, має клешні, живе під камінням, а все-таки він не рак, а краб... (Остап Вишня);
Ось равлик, – він втягся в свою шкаралупу (О. Донченко).
3. Твердий покрив на поверхні якого-небудь предмета, матеріалу і т. ін.
З металу зняли іржаву шкаралупу. Тепер, щоб покрити деталь будь-яким захисним шаром, її занурюють у розчин електроліту (з наук.-попул. літ.);
В Михася вигорілий від сонця на голові чуб узявся суцільною шкаралупою (С. Чорнобривець);
Стіг догорав. Він укрився чорною шкаралупою попелу, і тільки місцями жевріли червоні цятки жару (І. Багмут);
* Образно. Коли вмовкала скрипка, під вікном зчинявся галас. Кортіло всякому заглянути в цю глиняну шкаралупу, звідки лилися звуки (Іван Ле).
4. перен. Те, що обмежує, затримує щось, заважає чому-небудь (дальшому розвитку, руху і т. ін.).
Університетське життя вилущило його з тісної шкаралупи гімназиста. Повіяло іншим життям (Н. Кобринська);
Ми зримо відчуваємо органічну єдність мистецтва Я. Музики і народної творчості. Проте для художниці народна творчість – не вузька шкаралупа, а чисте джерело правди і натхнення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)