шльопання

ШЛЬО́ПАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. шльо́пати і звуки, утворювані цією дією.

Чулося шльопання важкої ноги по невилазній калюці (Панас Мирний);

Немає госпіталю з його нудотливим смородом камфори і ефіру, немає набридливого шльопання капцями по коридорах, де прогулюються поранені (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. шльопання — див. звучання  Словник синонімів Вусика
2. шльопання — шльо́пання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. шльопання — -я, с., розм. Дія за знач. шльопати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шльопання — ШЛЬО́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шльо́пати і звуки, утворювані цією дією. Чулося шльопання важкої ноги по невилазній калюці (Мирний, III, 1954, 386); Немає госпіталю з його нудотливим смородом камфори ефіру...  Словник української мови в 11 томах