шмарувати
ШМАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, чим.
1. Змащувати що-небудь (поверхні тертя механізмів і деталей машин, взуття і т. ін.) мазутом чи дьогтем.
Мати на часинку позичила в сусідів чоботи і, шмаруючи їх березовим дьогтем, заходилася повчати (М. Стельмах);
// Взагалі змащувати щось чим-небудь.
Та й підлогу послати не завадило б, не вік же кізяком долівку шмарувати... (М. Рудь).
2. розм. Шарувати, видаляючи щось, очищаючи (перев. від бруду).
Гнат, як звичайно, був у своєму машинному відділі і паклею шмарував чорне черево парового казана (С. Чорнобривець).
3. перен., ірон. Проходжуватися, гуляючи.
– Оце вже й натягла [чоботи]! Оце вже і шмарувати почнеш у них? Годі лишень; скинь та положи... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)