шмиг

ШМИГ, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. шмига́ти і шмигну́ти.

Навколо двері й брами нараз повідчинялися і хлопець – шмиг! – у царський двір (В. Королевич);

Сутінями прокрався на вгород, по картоплі повз, щоб ніхто не побачив. А потім – шмиг! у коноплі (А. Головко);

Прочиняю двері – обережно, щоб і не рипнули, оглядаюся: чи нема на подвір'ї нікого, і – шмиг через вишняк на вулицю (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. шмиг — див. тікати  Словник синонімів Вусика
2. шмиг — шмиг вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
3. шмиг — ШМИГ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шми́гати і шми́гнути. Навколо двері й брами нараз повідчинялися і хлопець — шмиг! — у царський двір (Три золоті сл., 1968, 166); Сутінями прокрався на вгород, по картоплі повз, щоб ніхто не побачив.  Словник української мови в 11 томах