шморгати

ШМО́РГАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. у сполуч. зі сл. н іс. З шумом утягувати носом повітря.

Начальник стояв ззаду, морщився, кривився, шморгав носом, затуляючись хусточкою (С. Васильченко);

На лавах починають шморгати носами, кашляти (Я. Качура).

2. що. Обчищати щось (перев. стебла рослини від листя), смикаючи рукою.

3. кого, що. Ударяти, бити по кому-, чому-небудь (про щось еластичне, гнучке).

Галуззя грушки шморгало у вікна, а шибки дзеленькотіли (В. Стефаник);

// Розтинати простір яскравим спалахом, світлом (про блискавку, промінь і т. ін.).

4. чим. Просовувати що-небудь крізь щось;

// Провалюватися кудись ногами; шурхати.;

// Пересмикувати, сіпати (плечима).

Значення в інших словниках

1. шморгати — (носом) пошморгувати; (за що) смикати; (плечима) пересмикувати; (батогом) ХВИСЬКАТИ; (щось крізь щось) просиляти; (куди) док. ШМОРГНУТИ, шурхнути, ШМИГНУТИ, (у яму ногою) потрапити, вскочити.  Словник синонімів Караванського
2. шморгати — див. бити; шуміти  Словник синонімів Вусика
3. шморгати — шмо́ргати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шморгати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех., у сполуч. зі сл. ніс. З шумом утягувати носом повітря. 2》 перех. Обчищати щось (перев. стебла рослини від листя), смикаючи рукою. 3》 перех. і неперех. Ударяти, бити по кому-, чому-небудь (про щось еластичне, гнучке).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шморгати — ОБРИВА́ТИ (зривати кругом, одне за одним по поверхні — про листя, гілля і т. ін.), ОБЧУ́ХРУВАТИ, ОБША́РПУВАТИ, ЧУХРА́ТИ, ШМО́РГАТИ розм., ОБШМО́РГУВАТИ розм., ОБШУГУВАТИ діал., ОБЧІ́МХУВАТИ діал.; ОБСКУ́БУВАТИ (ОБСКУБА́ТИ) (зривати щипками). — Док.  Словник синонімів української мови
6. шморгати — Шмо́ргати, -гаю, -гаєш; шмо́ргнути, -гну, -гнеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шморгати — ШМО́РГАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех., у сполуч. із сл. ніс. З шумом утягувати носом повітря. Начальник стояв ззаду, морщився, кривився, шморгав носом, затуляючись хусточкою (Вас., І, 1959, 204); На лавах починають шморгати носами, кашляти (Кач.  Словник української мови в 11 томах
8. шморгати — Шморгати, -гаю, -єш гл. 1) Дергать. Конст. у. Та все її шморга за намисто. О. 1861. X. 32. 2) Очищать пеньку отъ кострики при помощи шморгавки. Шух. І. 147.  Словник української мови Грінченка