шніцель
ШНІ́ЦЕЛЬ, я, ч., кул.
Тонка відбивна чи посічена котлета.
Подавальниці хутко біжать довгими проходами за гарячими шніцелями (О. Донченко);
Широко відомий ризький шніцель, манна каша із збитими вершками і т. п (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)