шніцель

ШНІ́ЦЕЛЬ, я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета.

Подавальниці хутко біжать довгими проходами за гарячими шніцелями (Донч., II, 1956, 269);

Широко відомий ризький шніцель, манна каша із збитими вершками і т. п. (Технол. пригот. їжі, 1957, 5).

Значення в інших словниках

1. шніцель — [шн’іцеил'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, р. мн. -л'іў  Орфоепічний словник української мови
2. шніцель — Січеник, див. їда  Словник чужослів Павло Штепа
3. шніцель — ШНІ́ЦЕЛЬ, я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета. Подавальниці хутко біжать довгими проходами за гарячими шніцелями (О. Донченко); Широко відомий ризький шніцель, манна каша із збитими вершками і т. п (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. шніцель — шні́цель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шніцель — -я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шніцель — КОТЛЕ́ТА (харчовий виріб довгастої або круглої форми перев. з перемеленого чи посіченого м'яса або риби), СІЧЕ́НИК, КАРТОПЛЯ́НИК (такий виріб з вареної товченої картоплі); ШНІ́ЦЕЛЬ (тонка відбивна або посічена).  Словник синонімів української мови
7. шніцель — Шні́цель, -целя; -целі, -лів (нім.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)