шпарка
ШПА́РКА, и, ж.
Зменш. до шпари́на.
І справді, ледво [ледве] Вовк крізь шпарку пропхався до хліва, почула його Свиня та й як закричить! (І. Франко);
“Згодом звикла [Павлина] до того, що крізь шпарку кухонних дверей, коли б не прокинулась серед ночі, пробивався прут світла (Ірина Вільде);
Ключ, який Гізела намагалася вставити в шпарку, з дзенькотом упав на кам'яні плити (П. Загребельний);
[Куц:] Справи інституту передати докторові наук Воронюку. (Пауза). Значить, амба. Цей у кожну шпарку загляне (З. Мороз);
З-під ніг на толоці вистрибували потривожені коники, утікали в шпарки зелені ящірки (П. Панч);
З гілки на гілку перелітають табунцем синиці – обнишпорюють кожну шпарку в корі дерев (Ю. Збанацький);
Ми стоїмо гранітним монолітом У честі й дружбі вірні, як брати. Це знає ворог і підступно мітить Хоч щілину, хоч шпарку десь знайти (М. Гірник).
Словник української мови (СУМ-20)