шпатель

ШПА́ТЕЛЬ, я, ч.

1. Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, признач. для накладання на поверхню шпаклівки і розрівнювання її.

Приходить маляр, бере шпатель і гладилку, починає виготовляти “ґрунт”. Стіна стає гладенькою, кімната наповнюється світлом (з газ.).

2. Інструмент живописця у вигляді лопаточки з дуже тонкої та гнучкої сталі для рівномірного накладання фарби на полотно або розтирання її на палітрі.

3. Інструмент у вигляді лопаточки, який вживається в медичній практиці (для огляду горла, в хірургічних операціях і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. шпатель — [шпатеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -л'і  Орфоепічний словник української мови
2. шпатель — Лопаточка  Словник чужослів Павло Штепа
3. шпатель — шпа́тель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. шпатель — -я, ч. 1》 Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, признач. для накладання на поверхню шпаклівки і розрівнювання її.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шпатель — шпа́тель, шпа́хтель (нім Spatel – лопатка, від грец. σπάθη – широкий клинок) 1. Інструмент (лопатка або загострений стрижень), яким змішують і розтирають фарби, замазують, зарівнюють щілини та заглиблення тістоподібною масою.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. шпатель — ШПА́ТЕЛЬ (інструмент живописця у вигляді вузької лопаточки), МАСТИХІ́Н.  Словник синонімів української мови
7. шпатель — ШПА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Інструмент у вигляді лопатки трапецоїдної або трикутної форми, Признач. для накладання на поверхню шпаклівки і розрівнювання її. Приходить маляр, бере шпатель і гладилку, починав виготовляти "грунт".  Словник української мови в 11 томах