шпацір

ШПА́ЦІР, ШПА́ЦИР, у, ч., розм.

Прогулянка.

По-недільному зодягнене жіноцтво паювалося в гурти, виходила на шпацір молодь (Я. Качура);

Повільно, наче на шпацір, йшли ми з Владеком по кам'яній сапі (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. шпацір — див. шпацир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. шпацір — Шпа́ци[і]р, -ци[і]ру, -рові (нім.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. шпацір — Шпацір, -ру м. Прогулка. Котл.  Словник української мови Грінченка