шпацирувати
ШПАЦИРУВА́ТИ, ШПАЦІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Те саме, що прогу́люватися.
Вибрались ми з нею на третю палубу (на першій та другій тим, що їхали в трюмі, не вільно було шпацирувати) (І. Муратов);
Озирнувшись, помітив [Лужинський] ще одного гуляючого, який шпацирував за ним по тому ж приморському бульвару (Іван Ле);
Кепі розгублено дивився на хворих і раз у раз озирався. .. Він же тільки звичайний обиватель, що шпацірує за городом (М. Хвильовий);
// Крокувати, марширувати.
[Стась:] Що б сказав пан, коли б побачив двір пана Яницького. Отам правдива фортеція .. Не тільки по ночах – удень шпацирують караули безперестанку (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)